|
||
|
||||
|
Тексти пісень, що увійшли до альбому "Тепло zа Годину".
|
Lyrics
/Тепло zа годину/
Джамайка
Час, як я, спить серед білого дня,
Серед темної ночі...
А я так не хочу!
Я хочу, щоб гаряче сонце Джамайки
Світило на кожному континенті –
Цілодобово – у ритмі аптеки!
Ліки у формі інфрачервоного променя
без анальгіну.
Згину, якщо не відчую тепло за годину!
Я віддала б усі свої роки,
Я пройшла б два мільярди кроків,
Я б залила пустелю водою,
Щоб зустрітись Джамайко з тобою.
Джамайка! Джамайка!
Джамайка! Джамайка!
Думка приємна! Дістану тамтами –
Заграю мелодії гарного стану.
Зажовані ритми в ультрахвильовому діапазоні
Не тиснуть на скроні.
Долоні до неба, а з неба зорі –
На жовтий пісок, на дзеркало океану.
Я тону... Льодовики навколо мене тануть...
Дзвоник – я встану!
Я віддала б усі свої роки,
Я пройшла б два мільярди кроків,
Я б залила пустелю водою,
Щоб зустрітись Джамайко з тобою.
Джамайка! Джамайка!
Джамайка! Джамайка!
<< content
Серед темної ночі...
А я так не хочу!
Я хочу, щоб гаряче сонце Джамайки
Світило на кожному континенті –
Цілодобово – у ритмі аптеки!
Ліки у формі інфрачервоного променя
без анальгіну.
Згину, якщо не відчую тепло за годину!
Я віддала б усі свої роки,
Я пройшла б два мільярди кроків,
Я б залила пустелю водою,
Щоб зустрітись Джамайко з тобою.
Джамайка! Джамайка!
Джамайка! Джамайка!
Думка приємна! Дістану тамтами –
Заграю мелодії гарного стану.
Зажовані ритми в ультрахвильовому діапазоні
Не тиснуть на скроні.
Долоні до неба, а з неба зорі –
На жовтий пісок, на дзеркало океану.
Я тону... Льодовики навколо мене тануть...
Дзвоник – я встану!
Я віддала б усі свої роки,
Я пройшла б два мільярди кроків,
Я б залила пустелю водою,
Щоб зустрітись Джамайко з тобою.
Джамайка! Джамайка!
Джамайка! Джамайка!
<< content
Баб-Ель-Мандеб
А я придбав собі сані,
Сам по місту в них гасаю.
Насмальцьовую ці сані
Я постійно свіжим салом.
Я тримаюсь за мотузку,
Як той гусак за гуску.
Тримався. Дотримався –
Розлетілись сані вдрузки.
Сусіди всі сварять, собаки кусають,
Дядьки здоровенні за груди хапають.
Дядьки то ж не коні,
А коні не винні.
А в дівчини очі, як небо є сині.
– А очі мої, як озера блакитні.
Твоє ж обличчя, як сажею вмите.
Кучері-чері чорняві у тебе,
А в мене в волоссі заплетений терен.
І пісні у тебе не є автентичні,
Хіп-хопом, не в риму
І зовсім не звичні.
Покличу Степана – хай польку заграє,
Бо ми африканських пісень не співаєм!
Я побіжу до мами й тата
В Баб-Ель-Мандеб.
Носатий, мордатий, губата –
Баб-Ель-Мандеб.
Личко твоє є не подібним
На тата обличчя, від мами відмінним.
Носик в тебе вдвічі більший,
А колір такий, ніби він обгорівший.
Сняться тобі африканські слони,
Антилопи, жирафи, леви, таргани,
Банани, ананаси, баклажани, помідори,
Ківі, апельсини, у сметані мухомори.
Отакенні! Як карпати здоровенні!
Що їх не закинеш ні в торбу,
Кишеню, ні в кеди, а тільки за плечі.
–До речі про плечі:
Стояли хлопаки, мабуть культуристи –
Високі, стрункі, загорілі, м'язисті.
Пропонували: "Станцюємо твіста?"
Затанцювали – ні встати, ні сісти!
Я побіжу до мами й тата
В Баб-Ель-Мандеб.
Носатий, мордатий, губата –
Баб-Ель-Мандеб.
Начитка чітка на чача та чимало,
По чорному цокала, цица царапала цяцю.
Як дзига дзвеніла у вухах.
Гуділо, гойдало, гучно бабахкало.
Самба, лабамба, ламбада біда.
Тут то не там, бо тата нема.
Лелеки здалека, із Баб-Ель-Мандебу
Летіли, облетіли...
Кинули в Луцьк.
Я побіжу до мами й тата
В Баб-Ель-Мандеб.
Носатий, мордатий, губата –
Баб-Ель-Мандеб.
<< content
Сам по місту в них гасаю.
Насмальцьовую ці сані
Я постійно свіжим салом.
Я тримаюсь за мотузку,
Як той гусак за гуску.
Тримався. Дотримався –
Розлетілись сані вдрузки.
Сусіди всі сварять, собаки кусають,
Дядьки здоровенні за груди хапають.
Дядьки то ж не коні,
А коні не винні.
А в дівчини очі, як небо є сині.
– А очі мої, як озера блакитні.
Твоє ж обличчя, як сажею вмите.
Кучері-чері чорняві у тебе,
А в мене в волоссі заплетений терен.
І пісні у тебе не є автентичні,
Хіп-хопом, не в риму
І зовсім не звичні.
Покличу Степана – хай польку заграє,
Бо ми африканських пісень не співаєм!
Я побіжу до мами й тата
В Баб-Ель-Мандеб.
Носатий, мордатий, губата –
Баб-Ель-Мандеб.
Личко твоє є не подібним
На тата обличчя, від мами відмінним.
Носик в тебе вдвічі більший,
А колір такий, ніби він обгорівший.
Сняться тобі африканські слони,
Антилопи, жирафи, леви, таргани,
Банани, ананаси, баклажани, помідори,
Ківі, апельсини, у сметані мухомори.
Отакенні! Як карпати здоровенні!
Що їх не закинеш ні в торбу,
Кишеню, ні в кеди, а тільки за плечі.
–До речі про плечі:
Стояли хлопаки, мабуть культуристи –
Високі, стрункі, загорілі, м'язисті.
Пропонували: "Станцюємо твіста?"
Затанцювали – ні встати, ні сісти!
Я побіжу до мами й тата
В Баб-Ель-Мандеб.
Носатий, мордатий, губата –
Баб-Ель-Мандеб.
Начитка чітка на чача та чимало,
По чорному цокала, цица царапала цяцю.
Як дзига дзвеніла у вухах.
Гуділо, гойдало, гучно бабахкало.
Самба, лабамба, ламбада біда.
Тут то не там, бо тата нема.
Лелеки здалека, із Баб-Ель-Мандебу
Летіли, облетіли...
Кинули в Луцьк.
Я побіжу до мами й тата
В Баб-Ель-Мандеб.
Носатий, мордатий, губата –
Баб-Ель-Мандеб.
<< content
Прямо
Ранок. Я йду по зачовганих сходах під'їзду.
Донизу мармизу суну на двір.
До рота повітря у повний подих.
Я знову побачу день, що проходить.
Натовп ритмічно спішить по роботах.
Година пік, як базар по суботах.
А я йду і пасу довгі ноги дівочі –
Темні, засмаглі. О-у, я її хочу!
Як добре собакам – човпуться у квітах,
Автобус цілує бампер авто.
В подвір'ї гасають застужені діти,
А я собі пру і мені все одно.
А я так хотіла собі мати крила –
Далеко літати.
Високо літати за гори у небо,
Щоб зорі дістати.
Пісок у сандалях на босу ногу,
Плеєр настукує ритми в дорогу.
Вже вечір і сонце доходить до краю,
А я собі йду. А куди йду? Не знаю.
Дим цигарок та запах бензину,
Закохані пари спішать у кіно,
Зявилися хмари. Мабуть, буде злива,
А я собі пру і мені все одно.
А я так хотіла собі мати крила –
Далеко літати.
Високо літати за гори у небо,
Щоб зорі дістати.
<< content
Донизу мармизу суну на двір.
До рота повітря у повний подих.
Я знову побачу день, що проходить.
Натовп ритмічно спішить по роботах.
Година пік, як базар по суботах.
А я йду і пасу довгі ноги дівочі –
Темні, засмаглі. О-у, я її хочу!
Як добре собакам – човпуться у квітах,
Автобус цілує бампер авто.
В подвір'ї гасають застужені діти,
А я собі пру і мені все одно.
А я так хотіла собі мати крила –
Далеко літати.
Високо літати за гори у небо,
Щоб зорі дістати.
Пісок у сандалях на босу ногу,
Плеєр настукує ритми в дорогу.
Вже вечір і сонце доходить до краю,
А я собі йду. А куди йду? Не знаю.
Дим цигарок та запах бензину,
Закохані пари спішать у кіно,
Зявилися хмари. Мабуть, буде злива,
А я собі пру і мені все одно.
А я так хотіла собі мати крила –
Далеко літати.
Високо літати за гори у небо,
Щоб зорі дістати.
<< content
Сонце
Сонце світить в обличчя,
За собою кличе.
Лягає на плечі засмага.
Це сага-рага-казка про те,
Як моє серце радіє,
Шкіра темніє,
А музика діє.
На РЕГІони, долає всі кордони,
Ламає перепони та підвищує гормони.
Я у небо скачу, знову полечу,
Ноги намочу, знову закричу і скачу.
Запахи навколо, що зі смаком пепсі-коли
Все танцюють по-приколу таємничі свої кола.
А посмішка рветься від п'яток і до серця.
І хочеться сміятися, бо в мене це вдається.
Туди, де сонце встає,
Рветься серце моє.
Ламає, по скронях б'є,
І тепло віддає, своє дає.
Сонце світить в обличчя,
За собою кличе.
Лягає на серце засмага.
Це сага-рага-казка про те,
Як моє серце радіє,
Гріє надію,
А шкіра темніє.
Кусає за носа, за темні окуляри,
За бороду і коси, чіпає ноги босі.
Творячи джампи, ламаючи штампи,
Малює попа своє па у світі лямпи.
Туди, де сонце встає,
Рветься серце моє.
Ламає, по скронях б'є,
І тепло віддає, своє дає.
<< content
За собою кличе.
Лягає на плечі засмага.
Це сага-рага-казка про те,
Як моє серце радіє,
Шкіра темніє,
А музика діє.
На РЕГІони, долає всі кордони,
Ламає перепони та підвищує гормони.
Я у небо скачу, знову полечу,
Ноги намочу, знову закричу і скачу.
Запахи навколо, що зі смаком пепсі-коли
Все танцюють по-приколу таємничі свої кола.
А посмішка рветься від п'яток і до серця.
І хочеться сміятися, бо в мене це вдається.
Туди, де сонце встає,
Рветься серце моє.
Ламає, по скронях б'є,
І тепло віддає, своє дає.
Сонце світить в обличчя,
За собою кличе.
Лягає на серце засмага.
Це сага-рага-казка про те,
Як моє серце радіє,
Гріє надію,
А шкіра темніє.
Кусає за носа, за темні окуляри,
За бороду і коси, чіпає ноги босі.
Творячи джампи, ламаючи штампи,
Малює попа своє па у світі лямпи.
Туди, де сонце встає,
Рветься серце моє.
Ламає, по скронях б'є,
І тепло віддає, своє дає.
<< content
Коломийка
Мідна труба розповсюджує звуки.
Це не фанфари, це музика рухів.
Добре-добре граємо, весело співаємо.
Танцюємо... Так, добре! Руками махаємо.
Ми всі дуже файно відпочиваємо,
Весело проводим час та посмішками граємо.
Давайте всі покажемо, які ми є талановиті.
Може файно затанцюєм, або заграєм на трембіті.
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Що сьогодні в нас на дворі?Може сонце сяє?
Може хмара прилетіла та дощем лякає?
Наплювати на погоду і на пору року.
Чи буде дощ, чи сніг, чи спека?
Нам все по боку!
Нам на вуха налягають ритми рага-регі.
Може це для нас співає сам Бомбастик Шеггі?
Давай йому покажемо, які ми є талановиті.
Може файно затанцюєм, або заграєм на трембіті?
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
День-на-день не буває схожий:
Або погода добра, або день не гожий.
Та для нас немає це різниці –
Ми танцюєм, а не нарощуєм сідниці!
Може хто втомився та хоче напиться?
Що, ні?! Продовжуєм? Годиться!
Тоді давай покажемо, які ми є талановиті.
оже затанцюєм?!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
<< content
Це не фанфари, це музика рухів.
Добре-добре граємо, весело співаємо.
Танцюємо... Так, добре! Руками махаємо.
Ми всі дуже файно відпочиваємо,
Весело проводим час та посмішками граємо.
Давайте всі покажемо, які ми є талановиті.
Може файно затанцюєм, або заграєм на трембіті.
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Що сьогодні в нас на дворі?Може сонце сяє?
Може хмара прилетіла та дощем лякає?
Наплювати на погоду і на пору року.
Чи буде дощ, чи сніг, чи спека?
Нам все по боку!
Нам на вуха налягають ритми рага-регі.
Може це для нас співає сам Бомбастик Шеггі?
Давай йому покажемо, які ми є талановиті.
Може файно затанцюєм, або заграєм на трембіті?
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
День-на-день не буває схожий:
Або погода добра, або день не гожий.
Та для нас немає це різниці –
Ми танцюєм, а не нарощуєм сідниці!
Може хто втомився та хоче напиться?
Що, ні?! Продовжуєм? Годиться!
Тоді давай покажемо, які ми є талановиті.
оже затанцюєм?!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
Через тую коломийку я не можу спати!
Йов!
<< content
Змія
Що зранку прокинусь, то згадаю про неї –
красуню таку милу, гарну і вродливу.
Що вдень, де б не був, то я бачу її у вітринах
Великих та шикарних магазинів.
Що вечора я постійно по стінах
Малюю цю дівчину – вона моя єдина,
Бо для мене і серця мого вона звірятко миле...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
Я не сплю, бо я бачу країну, де сходить сонце,
Що світить у вікна кімнати.
Там, у країні віршів, на горі Фудзіямі,
Де вітер, де скелі і птахи,
Там, де кінчається все і починається нове життя
І нове свято, там мусила бути і ти...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
<< content
красуню таку милу, гарну і вродливу.
Що вдень, де б не був, то я бачу її у вітринах
Великих та шикарних магазинів.
Що вечора я постійно по стінах
Малюю цю дівчину – вона моя єдина,
Бо для мене і серця мого вона звірятко миле...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
Я не сплю, бо я бачу країну, де сходить сонце,
Що світить у вікна кімнати.
Там, у країні віршів, на горі Фудзіямі,
Де вітер, де скелі і птахи,
Там, де кінчається все і починається нове життя
І нове свято, там мусила бути і ти...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
<< content
Марина
Я прийду і скажу тобі: "Добрий вечір!"
Покладу свої руки тобі на плечі.
Подивлюсь в твої очі, наче в мішені.
Спитаю: "Де була?", бо мені, бо мені
Так сподобались твої коліна, гомілки,
Стегна, спідниця міні.
Двоє Гімалаїв там зверху і ще ззаду двоє –
Ула-ла моя.
Я гойдатиму тебе, як у Діснейленді,
Заливатиму ДжинТоніком, КолоюБренді.
Джедаєм я буду і ти будеш рада.
Заграю в тамтами тобі серенади.
Своїм бажанням тебе закатую,
Розкриті вуста твої розцілую.
Потім довго буду питати:
"Де ж ти Марина ходила гуляти?"
Де ж ти Марина була?
– Очі плачуть, кричати хочуть,
Зуби стукають, мов навіжені.
Замордоване серце стогне
І барабанить, як барабани на сцені.
– Ти ламаєш замки, перешкоди,
Пропонуєш гарячі пригоди.
Я ж то знаю твої походеньки.
Не сховаєш від мене нічого миленька.
Аяяяяй!
А погляньте, які в неї чудові дівочі очі,
Які в неї красиві, масивні стегна!
В одному наборі, якщо ти захочеш, –
Сніданок, обід та вечеря для тебе.
Але перед тим, як це все споживати,
Потрібно Марину приготувати:
Роздіти, помити, поперевертати.
Оон, як Марина ходила гуляти?!
Де ж ти Марина була?
<< content
Покладу свої руки тобі на плечі.
Подивлюсь в твої очі, наче в мішені.
Спитаю: "Де була?", бо мені, бо мені
Так сподобались твої коліна, гомілки,
Стегна, спідниця міні.
Двоє Гімалаїв там зверху і ще ззаду двоє –
Ула-ла моя.
Я гойдатиму тебе, як у Діснейленді,
Заливатиму ДжинТоніком, КолоюБренді.
Джедаєм я буду і ти будеш рада.
Заграю в тамтами тобі серенади.
Своїм бажанням тебе закатую,
Розкриті вуста твої розцілую.
Потім довго буду питати:
"Де ж ти Марина ходила гуляти?"
Де ж ти Марина була?
– Очі плачуть, кричати хочуть,
Зуби стукають, мов навіжені.
Замордоване серце стогне
І барабанить, як барабани на сцені.
– Ти ламаєш замки, перешкоди,
Пропонуєш гарячі пригоди.
Я ж то знаю твої походеньки.
Не сховаєш від мене нічого миленька.
Аяяяяй!
А погляньте, які в неї чудові дівочі очі,
Які в неї красиві, масивні стегна!
В одному наборі, якщо ти захочеш, –
Сніданок, обід та вечеря для тебе.
Але перед тим, як це все споживати,
Потрібно Марину приготувати:
Роздіти, помити, поперевертати.
Оон, як Марина ходила гуляти?!
Де ж ти Марина була?
<< content
Шуруй Zвідси
Пил за вікном, що давно роздуває
Дивний вітер.
Груди каміння, що летять у небо –
Багряні квіти...
Бруд у калюжах, що висихають –
Темне море.
Вода, що капає з чорної хмари –
Дикі зорі.
І я кажу тобі...
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Масти собі спину сам!
Забирайся геть!
Шуруй звідси!
Забирай свої мешти!
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Твої речі надворі!
Забирайся геть!
Вали собі!
Хавай сирі макарони!
Час, що біжить, немов навіжений,
Надто довго.
Небо, що падає нижче за сонце, –
Висохне скоро.
Тисне на голову тиск, що зліплений
З моєї крові.
Тиждень, що я прожила без твоєї любові
Чуєш, годі!
І я кажу тобі...
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Масти собі спину сам!
Забирайся геть!
Шуруй звідси!
Забирай свої мешти!
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Твої речі надворі!
Забирайся геть!
Вали собі!
Хавай сирі макарони!
Ніздрі мої розриває повітря,
Плюю на асфальт я гарячу слину.
Очі налилися кров'ю, на душі сміття.
Чуєш, шуруй звідси!!! Волаю у спину...
<< content
Дивний вітер.
Груди каміння, що летять у небо –
Багряні квіти...
Бруд у калюжах, що висихають –
Темне море.
Вода, що капає з чорної хмари –
Дикі зорі.
І я кажу тобі...
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Масти собі спину сам!
Забирайся геть!
Шуруй звідси!
Забирай свої мешти!
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Твої речі надворі!
Забирайся геть!
Вали собі!
Хавай сирі макарони!
Час, що біжить, немов навіжений,
Надто довго.
Небо, що падає нижче за сонце, –
Висохне скоро.
Тисне на голову тиск, що зліплений
З моєї крові.
Тиждень, що я прожила без твоєї любові
Чуєш, годі!
І я кажу тобі...
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Масти собі спину сам!
Забирайся геть!
Шуруй звідси!
Забирай свої мешти!
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Твої речі надворі!
Забирайся геть!
Вали собі!
Хавай сирі макарони!
Ніздрі мої розриває повітря,
Плюю на асфальт я гарячу слину.
Очі налилися кров'ю, на душі сміття.
Чуєш, шуруй звідси!!! Волаю у спину...
<< content
Йдем Бахнем
Cонце ледь зайшло за обрій у Підгайцях,
А зайці-засранці набили морду моєму собаці,
Ногами, лапами, вухами, нюхали.
Копали, гризли, за вуса не рухали.
Риба скаче в повітря, мабуть загаряє.
Потім нюрає, вискакує знову.
Прямо в сачок до дядька Миколи.
Ніколи не буде більше скакати!
Скрипнули двері в моєму туалеті,
Летіли думки, наче в інтернеті.
Порхали крильцями мухи над вухами.
В екстазі падали, змучені духами.
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому
Йдем бахнем!
Автобус загруз по самі коліна.
Нині у Ніни будуть іменини.
Хлопаки й дівчата будуть співати,
А я буду Ніну в коморі кохати.
Ще раз по сто, а потім по двіста.
Включимо музику, вдаримо твіста.
Сірко в своїй буді файно залає,
А нам всі зірки із небес позлітають.
На ранок все покотом спить, я дрімаю.
Ніни коліна між своїх тримаю.
А мухи-зарази заснути не можуть,
Бо запах шкарпеток їх розтривожив.
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому
Йдем бахнем!
Отак і проходить життя у Підгайцях:
Зайці – засранці, а я ходжу в майці.
Мамці до сраки, де я беру гроші.
Зате в неї дядько Микола хороший!
Сиджу в туалеті і думу гадаю:
"Чому я не муха? чому не літаю?!"
Сидів би я нині у Ніни на шиї,
А так мушу вилити свиням помиї!
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому
Йдем бахнем!
<< content
А зайці-засранці набили морду моєму собаці,
Ногами, лапами, вухами, нюхали.
Копали, гризли, за вуса не рухали.
Риба скаче в повітря, мабуть загаряє.
Потім нюрає, вискакує знову.
Прямо в сачок до дядька Миколи.
Ніколи не буде більше скакати!
Скрипнули двері в моєму туалеті,
Летіли думки, наче в інтернеті.
Порхали крильцями мухи над вухами.
В екстазі падали, змучені духами.
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому
Йдем бахнем!
Автобус загруз по самі коліна.
Нині у Ніни будуть іменини.
Хлопаки й дівчата будуть співати,
А я буду Ніну в коморі кохати.
Ще раз по сто, а потім по двіста.
Включимо музику, вдаримо твіста.
Сірко в своїй буді файно залає,
А нам всі зірки із небес позлітають.
На ранок все покотом спить, я дрімаю.
Ніни коліна між своїх тримаю.
А мухи-зарази заснути не можуть,
Бо запах шкарпеток їх розтривожив.
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому
Йдем бахнем!
Отак і проходить життя у Підгайцях:
Зайці – засранці, а я ходжу в майці.
Мамці до сраки, де я беру гроші.
Зате в неї дядько Микола хороший!
Сиджу в туалеті і думу гадаю:
"Чому я не муха? чому не літаю?!"
Сидів би я нині у Ніни на шиї,
А так мушу вилити свиням помиї!
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому хай малий малому скаже
Ти малий скажи малому
Йдем бахнем!
<< content
Небезпечна Zона
На місто упала суцільна темрява,
Лиш одинокі вогні десь горять.
Собаки не гавкають, дороги в спокої,
Діти не плачуть, люди всі сплять.
Червоні плями, розбиті панорами,
Розкриті каналізаційні люки і ями.
Те, що годину лише тому гуділо,
Тепер заспокоїлось, захропіло.
Це вона – небезпечна зона,
Це – вона, це – вона.
Це вона – небезпечна зона,
Навколо нас.
Регіт і постріли, крики і стогін,
Карти і музика в цьому районі.
Диму завіси, стриптиз і більярд,
У нічних клубах діти гудять.
І купа нових іномарок летають туди-сюди,
На гральних автоматах вивіска: "Кидай сюди!"
І страшно в навушниках ввечері на вулиці
Дістати по плечам, по потилиці.
Це вона – небезпечна зона,
Це – вона, це – вона.
Це вона – небезпечна зона,
Навколо нас.
Колись на побачення тут ходили з квітами,
Кінотеатри, фонтани з Афродітами.
В парках – алеї, буфети і лавочки,
На кожному ліхтарі світили лампочки.
Будинки спорту, шахи й футбол,
Перед телевізором кричали: "Гол!!!"
Задивлялися в телеекрани на Червону Руту,
А тепер смакуємо солодку отруту.
Це вона – небезпечна зона,
Це – вона, це – вона.
Це вона – небезпечна зона,
Навколо нас.
<< content
Лиш одинокі вогні десь горять.
Собаки не гавкають, дороги в спокої,
Діти не плачуть, люди всі сплять.
Червоні плями, розбиті панорами,
Розкриті каналізаційні люки і ями.
Те, що годину лише тому гуділо,
Тепер заспокоїлось, захропіло.
Це вона – небезпечна зона,
Це – вона, це – вона.
Це вона – небезпечна зона,
Навколо нас.
Регіт і постріли, крики і стогін,
Карти і музика в цьому районі.
Диму завіси, стриптиз і більярд,
У нічних клубах діти гудять.
І купа нових іномарок летають туди-сюди,
На гральних автоматах вивіска: "Кидай сюди!"
І страшно в навушниках ввечері на вулиці
Дістати по плечам, по потилиці.
Це вона – небезпечна зона,
Це – вона, це – вона.
Це вона – небезпечна зона,
Навколо нас.
Колись на побачення тут ходили з квітами,
Кінотеатри, фонтани з Афродітами.
В парках – алеї, буфети і лавочки,
На кожному ліхтарі світили лампочки.
Будинки спорту, шахи й футбол,
Перед телевізором кричали: "Гол!!!"
Задивлялися в телеекрани на Червону Руту,
А тепер смакуємо солодку отруту.
Це вона – небезпечна зона,
Це – вона, це – вона.
Це вона – небезпечна зона,
Навколо нас.
<< content
То моє море
Най цiлий свiт пропаде я пожити хочу сам.
Кругом однi вар'яти – я вар'ятом чуть не став!
Я маю досить ваших злих i ненормальних слiв.
Я хочу бути корабльом на свому морi снiв
Зеленi люди ходять самi на себе злi.
Зеленi торби носять, а вони такi тяжкi.
Я хочу в своє море, я хочу бути сам.
Тi свої тихi сни я нiкому не вiддам.
Ааааааа-а то моє море
Єє-є-є-єє то моє море
Наа-на-на то моє море
Наа-на-на то моє море
Далеко в лiсi ходять маленькi муравлi.
Про шось своє говорять. Всi свої i всi чужi.
А в мене в морi риби ходять тихо так, як я.
Я хочу своє море – то моя нiма сiм'я!
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
Ааааааа-а то моє море
Єє-є-є-єє то моє море
Наа-на-на то моє море
Наа-на-на то моє море
Най цiлий свiт пропаде я пожити хочу сам.
Кругом однi вар'яти – я вар'ятом чуть не став!
Я маю досить ваших злих i ненормальних слiв.
Я хочу бути корабльом на свому морi снiв...
Музика: Сергій Гера
Слова: Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський
<< content
Кругом однi вар'яти – я вар'ятом чуть не став!
Я маю досить ваших злих i ненормальних слiв.
Я хочу бути корабльом на свому морi снiв
Зеленi люди ходять самi на себе злi.
Зеленi торби носять, а вони такi тяжкi.
Я хочу в своє море, я хочу бути сам.
Тi свої тихi сни я нiкому не вiддам.
Ааааааа-а то моє море
Єє-є-є-єє то моє море
Наа-на-на то моє море
Наа-на-на то моє море
Далеко в лiсi ходять маленькi муравлi.
Про шось своє говорять. Всi свої i всi чужi.
А в мене в морi риби ходять тихо так, як я.
Я хочу своє море – то моя нiма сiм'я!
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
То є моє. Є моє. Моє, моє море.
Ааааааа-а то моє море
Єє-є-є-єє то моє море
Наа-на-на то моє море
Наа-на-на то моє море
Най цiлий свiт пропаде я пожити хочу сам.
Кругом однi вар'яти – я вар'ятом чуть не став!
Я маю досить ваших злих i ненормальних слiв.
Я хочу бути корабльом на свому морi снiв...
Музика: Сергій Гера
Слова: Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський
<< content
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
